Пам'яті Героя України: Півоваренко Павло Васильович

Півоваренко Павло Васильович

Дата та місце народження: 2 вересня 1975 р., м. Радомишль, Житомирська область.

Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Горбатенко, Старобешівський район, Донецька область (47°45'08.5"N 38°06'08.1"E).

Звання: Полковник.

Посада: Т.в.о. командира бригади.

Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором». Був на броні БМП-2 із бортовими номерами Н08ЖТ3064 та Н06ЖТ7769, яку знищили на дорозі між с. Горбатенко та Новокатеринівка.

Разом із ним у цьому БМП-2 загинули Ігор Кушнір та Віталій Іонов.

30 серпня 2014 року тіло Павла Півоваренка разом із тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу.

Упізнаний за тестами ДНК. Похований у Києві.

Військова операція

• Бої за Іловайськ (серпень 2014 року).

Сім’я

• Залишилась дружина та двоє синів.

Місце поховання

• м. Київ, Лук’янівське військове кладовище.
• Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 4, місце 27.

Нагороди

🏅 Герой України (посмертно) — Указ Президента України № 630/2021 від 10 грудня 2021 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі".

🏅 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) — Указ Президента України № 258/2016 від 17 червня 2016 року.

🏅 "Іловайський Хрест" (посмертно).

Життєпис

Народився 2 вересня 1975 року в м. Радомишль, Житомирська область у родині військовослужбовця. Батьки рано пішли з життя, виховувався старшою сестрою.

Закінчив 8 класів Радомишльської середньої школи №1. Вступив до Суворовського училища м. Мінськ (Білорусь), яке закінчив у 1992 році.

У 1992 році вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, а у 1994 році перевівся до Харківського гвардійського вищого командного танкового училища, яке закінчив у 1996 році.

📌 1996–2001 – командир танкового взводу, командир роти (м. Феодосія, АР Крим).
📌 2001–2004 – начальник штабу танкового батальйону (с. Перевальне, АР Крим).
📌 2004–2006 – навчання у Національній академії оборони України.
📌 2006–2009 – командир батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).
📌 2009–2010 – служба у 8-му армійському корпусі (Житомир).
📌 2010–2012 – служба у 101-й окремій бригаді охорони Генштабу ЗСУ (Київ).
📌 2012–2013 – служба у 72-й окремій механізованій бригаді (Біла Церква).
📌 2013–2014 – офіцер управління бойової підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ (Київ).

Російсько-українська війна

📌 На момент початку війни (2014) служив у штабі Сухопутних військ ЗСУ у Києві. Разом із дружиною та двома дітьми мешкав у гуртожитку.
📌 Наполягав, щоб його відправили в зону АТО.
📌 23 травня 2014 року призначений т.в.о. командира 51-ї ОМБр.
📌 Брав участь у визволенні міст:

• Сєвєродонецьк
• Лисичанськ
• Попасна
• Та ще понад десятка населених пунктів.

📌 Серпень 2014 року – разом із підкріпленням увійшов до Іловайська.
📌 29 серпня – загинув під час виходу з оточення.
📌 Тривалий час вважався зниклим безвісти, у 2016 році був перепохований з почестями.