Історія Радомишльської синагоги: втрачена перлина єврейської культури

Зародження єврейської громади в Радомишлі

Історія єврейської присутності в Радомишлі сягає XVI століття, коли тут утворилася невелика, але міцна громада. Проте національно-визвольна війна завдала нищівного удару місцевому кагалу, майже знищивши його. Відродження єврейської громади розпочалося у XVIII столітті, і незабаром євреї становили переважну більшість населення міста – від 70 до 80 відсотків.

Будівництво Великого Бейт Гамідрашу

7 травня 1879 року архітектор Федоров розробив проект унікальної кам'яної синагоги для міста Радомишль. Офіційне затвердження проекту відбулося 11 березня 1880 року губернатором. 25 червня того ж року пройшли вибори духовного правління майбутньої релігійної споруди.

У 1887 році центральна синагога міста була урочисто збудована. Це була не перша культова спорудаєврейської громади - на початок 19 століття в Радомишлі вже налічувалося сім молитовних будинків та дві кам'яні синагоги.

Особливою серед них була хоральна синагога, яка стала важливим місцем для становлення всесвітньо відомого музиканта Якова Самуїла-Зейделя Ісааковича Мороговського (більш відомого як Зейдель Ровнер). Саме в цій синагозі розпочалася його унікальна музична кар'єра, яка згодом охопила Львів, Кишинів, Лондон і знаменитий Карнегі-хол у Нью-Йорку.

Синагога традиційно слугувала не лише місцем богослужіння, але й центром духовного життя, освіти та культурного розвитку єврейської громади Радомишля.

Культурне значення

Розташування синагоги відповідало всім єврейським традиціям: вона височіла на підвищенні в центрі єврейського кварталу, неподалік від води, як описував Йосип Флавій. Вулиці Русанівська, 9-го січня, Чорнобильська та Купальна, де мешкала більшість єврейського населення, формували своєрідний культурний осередок навколо синагоги.

Видатні особистості

Синагога була не лише релігійним, але й культурним центром. Саме тут розпочав свою кар'єру всесвітньо відомий музикант Яків Самуїл-Зейдель Ісаакович Мороговський (Зейдель Ровнер, 1856-1943), який згодом виступав у Карнегі-холі. Серед рабинів були такі визначні постаті як цадик Авраам Єшуа Тверський, онук рабе Нахмана з Умані, та Моше – син засновника хасидського руху рабі Шнеура Залмана з Ляд.

Особливості управління

Цікавим аспектом життя синагоги була процедура вибору рабина, яка проводилася кожні три роки згідно із законами Російської імперії. Процес включав публічні оголошення, висування кандидатур та голосування під наглядом поліції. Показовим став випадок 1894 року, коли вибори рабина Сандера Яковича Гриншпуна викликали суперечки та тривале розслідування.

Трагічний фінал

Доля синагоги виявилася такою ж трагічною, як і доля єврейської громади міста. Після кількох спроб підпалу, в 1926 році масштабна пожежа завдала будівлі непоправної шкоди. У 1930-х роках споруду остаточно знесли, а на її місці облаштували ринок, який функціонує й донині поруч з автостанцією.

Радомишльська синагога залишається символом багатої єврейської культурної спадщини міста та нагадуванням про важливість збереження історичної пам'яті. Хоча фізично будівля не збереглася, її історія продовжує жити у спогадах та документах, відображаючи складний шлях єврейської громади Радомишля.

За матеріалами сайту: Радомишль місто музей

Читайте на тему: Відлуння минулого: Радомишль як центр уніатських традицій

Свято-Миколаївський собор у Радомишлі: велична історія крізь віки